Українська промисловість в "ідеальному штормі" через блокаду портів і тарифи, - президент "Укрметалургпрому"

Кремль посилює удари по українських торгових мережах та логістиці. Подає це ніби "удари у відповідь" за українські атаки по російським НПЗ та маркетплейсу з "нескрєпною" вивіскою Wildberries. Українські "корисні дурники", з власної ініціативи або за російськими "методичками", розносять, що "якби ми не провокували, то…". То було б все те ж саме. Бо це ми вперше з 2022 року отримали реальну змогу відповісти, а РФ била раніше і буде бити далі.Нагадаємо, перша резонансна атака по "Новій пошті" відбулася у березні 2022 року у Харкові - росіяни обстріляли відділення на вул. Академіка Павлова, коли там роздавали гуманітарку. Шестеро загиблих, багато поранених. Це був не дрон чи ракета, а артилерія - тоді фронт проходив по околицях міста. Безпосередньо перший удар по логістичному терміналу (депо) НП стався теж у 2022 році і теж у Харківській області - у смт. Коротич у квітні.Загалом вже зафіксовано понад 70 таких атак лише на "Нову пошту". Плюс атаки на об’єкти "Укрпошти" - понад 600 з 2022 року. У червні 2026 року, наприклад, і по хабу "Укрпошти" у тому ж Харкові росіяни вгатили дроном.Паралельно РФ б’є по ТРЦ, складах та маркетах. Так, ще наприкінці лютого 2022 року під удар потрапив "Епіцентр" у Чернігові. Але там відбувалися бойові дії. Безпосередньо ж жертвою обстрілів за цією стратегією "випаленої землі" першим став ТЦ "Фабрика" у Херсоні, який було знищено ще 1 березня 2022 року.Потім були "Епіцентр" у Маріуполі (3 березня), ТРЦ "Нікольський" у Харкові (9 березня), ТРЦ "Lavina Mall" та "Retroville" у Києві (14 та 20 березня відповідно) тощо. Це лише дані за березень 2022 року - перший повний місяць війни, а таких випадків вже сотні за останні роки. То хто кого б’є "у відповідь"?Кампанія РФ з атак по магазинах та сервісах доставки (а це фактично один "організм" споживання) є спланованою та стратегічною метою Кремля з руйнування нормального життя українців, щоб ми погодилися на російські умови - тобто капітулювали.Після чого вони звертають увагу на якесь інше місто - і так по колу. А попереднім жертвам про себе нагадують "профілактичними" ударами. Але засобів в них бракує, щоб охопити усі регіони, тому поки масовано б’ють одних - інші потроху відновлюються. Більшість згаданих вище розбитих ТЦ першої хвилі терору вже були відбудовані (а дехто і не раз).Обмежують кампанію з руйнування логістики й магазинів лише наявні в загарбників засоби ураження - їхня дальність, потужність та кількість. Опрацювавши все це на прифронтових регіонах та масштабувавши виробництво дронів та ракет, Кремль обрав собі на 2026 рік пріоритетною ціллю Київ.Тому, що зараз ціллю став саме Київ та його продовольчі мережі, сприяє значне послаблення ППО через дефіцит ракет до "Петріотів", багаторічні запаси яких наш "супернадійний" партнер з Вашингтону "висипав" у даремній та безрозсудній атаці на Іран. Київ був чи не єдиним в Україні містом з ешелонованою ППО, а зараз - цей захист зник, чим Путін і намагається скористатися.Досвід прифронтових регіонів пошириться далі на решту країни. Українські компанії вже тут прилаштувалися - відмовляються від "гігантоманії" та централізації на користь "дроблення" складів та прямої доставки, без великих логістичних хабів.  У тому ж Харкові давно вже всі купують товари того ж "Епіцентру" не напряму в гіпермаркетах (які зачинені після ударів), а через сайт з доставкою до дому або до центрів видачі. Інші великі мережі діють схожим чином, а місцеві логістичні хаби стають меншими або доставка взагалі відбувається "з коліс". Це і у тилу є, але на Сході онлайн-шопінг часто є безальтернативним.Є й інший тренд - камбек базарів. Замість гуманітарної катастрофи, на яку росіяни сподівалися, у прифронтових регіонах стався бум приватного підприємництва. Бо економіка є всюди, де є люди. А у людей завжди є потреби - попит. Де є попит - там є і пропозиція.У Харкові чи Херсоні після 2022 року повернули собі значення центрів економічного життя саме ринки та базари. І хоча зараз окупанти намагаються полювати навіть за продавцями овочів, вочевидь, їм не вдасться повністю знищити приватну ініціативу, яка завжди знайде собі вихід.Наприклад, на мікрорайоні "Горизонт" у Харкові однією бомбою у березні 2022 року було знищено одразу і "Велмарт", і АТБ. Вони так і не повернулися, хоча фронт вже далеко. З’явилася лише доставка продуктів додому від АТБ.Але біля руїн розписаного матюками АТБ (бо так і не відкрився знов) та невеличкого і теж тоді розбитого місцевого базару на три МАФи спочатку відновився продавець овочів. Потім - "ларьки" з усім необхідним для життя продовольством. Згодом МАФів стало більше і вони розширилися й перебудувалися у повноцінні магазини на дві каси, а ринок розрісся до десятка торгових точок.Так, у форматі мінімаркету, але все ж відкрився. Прямо біля розбитих АТБ та "Велмарту", які так і не планують відкривати двері. Життя завжди знайде вихід - доки одні бояться, інші займають їхню нішу. Мешканці багатьох постраждалих районів зі Сходу та Півдня мають власні подібні історії базарного ренесансу.Причому децентралізація відбувається сама собою, без будь-яких державних програм. Достатньо цьому процесу просто не заважати.І це не абстрактні припущення. В нас є досвід Другої світової війни, коли навіть у найжахливіші часи українські базари продовжували працювати. Торгівля починалася одразу, щойно вщухали гармати, бо людям завжди щось потрібно - навіть без грошей відбувався натуральний обмін.Так працювала й київська Бесарабка у 1941-42 роках, так працював Благовіщенський базар у Харкові у ті ж роки (нині це Центральний ринок, хоча народна назва "БлагБаз" - "Благовіщенський базар" - залишається в народному обігу) і всі інші ринки українських окупованих тоді міст.Навіть те, що прямо на цих базарах спочатку нацисти вішали на шибеницях комуністів, а після 1943 року вже комуністи вішали нацистів та поліцаїв, торгівлю не знищувало. Бо де є попит - буде й пропозиція, попри все.Якщо наші батьки й діди пройшли ті жахи та нелюдські умови страт та голоду, то нинішні проблеми ми точно подолаємо. Бо й рівень технологій інший, й спроможності Кремля не безмежні. Втримаємося, звісно, не забуваючи про базові вимоги безпеки.Той, хто захищається, не може просто завершити війну - він може тільки здатися. На відміну від агресора, який завжди може відповзти назад, коли в нього закінчяться ресурси на експансію. А тому вибір в нас невеликий - триматися стільки, скільки знадобиться. Але робити це у значно більш комфортних умовах, ніж наші предки у війнах минулого.План Кремля з самого початку приречений на провал, бо хай "нормальність" вони нам і зруйнують, але без торгівлі й логістики повністю точно не залишать. Поєднання "дідівських лайфхаків" з сучасними технологіями робить план росіян на перемогу через обстріли наших магазинів ще менш реалістичним, ніж у Гітлера щодо Лондона, хоча збитків це нам ще принесе, на жаль, не мало.А от що вони самі будуть робити, коли дефіцит ресурсів та коштів в РФ стане критичним - оце питання із зірочкою, відповідь на яку ми частково побачимо вже взимку, коли "війна міст" вперше з 2022 року стане по-спражньому взаємною. Ми вже будемо не лише терпіти, але й гатити по РФ, яка отримає "свій 2022-й" з економічними шоками та всім тим, що ми вже пережили раніше, та до чого вже адаптувалися.