Названы страны-любительницы украинского шоколада

Днями було здобуто велику перемогу. 30 вересня Господарський суд Києва залишив без розгляду позов аграрного холдингу Kernel проти України. Справа, у якій дочірня структура Kernel вимагала стягнути майже $39 млн солідарно з GreatfordLimited і державного SenseBank, отримала принципово новий поворот."Доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо підсудності даного спору Господарському суду міста Києва за місцем знаходження одного із відповідачів... вважаються судом не обґрунтованими", - йдеться в рішенні суду, яке є в моєму розпорядженні.Як випливає з тексту документа, причин для відмови знайшлося аж дві. Перша - відсутність української юрисдикції. Простіше кажучи, суд відмовився розглядати в Україні спір між двома кіпрськими офшорами. Друга - так зване арбітражне застереження. Якщо дві сторони заздалегідь домовилися, що судитимуться в Лондоні, там вони й мають судитися. Щоб судитися в Стокгольмі чи, як у нашому випадку, в Києві, обидві сторони мають додатково на це погодитися. Судячи з тексту рішення Київського господарського суду, такої додаткової домовленості не було. Отже, якщо Kernel вирішить продовжити боротьбу в суді, йому доведеться звернутися до англійського суду.Юридичні тонкощі навряд чи були б варті публічної уваги, якби не одне "але".Без перебільшення, ця справа має державне значення. Ще нещодавно існували підстави побоюватися, що Господарський суд Києва задовольнить позов Kernel. За такого розвитку подій аграрний холдинг забрав би в державного SenseBank приблизно 1,75 мільярда гривень. Цю суму довелося б компенсувати з бюджету країни, що воює (а можливо, навіть з іноземної допомоги), адже банк перебуває на спеціальній програмі докапіталізації з особливими застереженнями від Нацбанку та Міністерства фінансів. Але тепер загрозу здебільшого знято.Найдивовижніше, що SenseBank і Міністерство фінансів доклали мінімум зусиль до того, щоб Господарський суд відмовив Kernel. У якийсь момент навіть здавалося, що державні юристи не проти, якщо агрохолдинг отримає бажані гроші. Як це часто буває, відстояти інтереси України вдалося тим, хто не зобов'язаний цим займатися безпосередньо. У судах на країну попрацювали юристи сторони, яка за всіма поняттями мала б з усмішкою спостерігати, як Україну позбавляють мільярдів.Ще кілька відсотків успіху запишу на рахунок окремих ЗМІ, які наважилися висвітлювати цей судовий процес. Це було зовсім не просто, бо більшість медіа першого ешелону не збиралися псувати стосунки із SenseBank і Kernel, тож воліли не помічати судового спору між ними. Нижче я розповім про окремі нюанси цього процесу. Вони дозволять побачити цю суто приватну справу в іншому світлі.Сумнівна юридична конструкціяЮридична конструкція позову від самого початку викликала серйозні запитання.Etrecom - це кіпрський офшор, що належить Kernel. Greatford - інший кіпрський офшор, який має стосунок до колишніх власників "Альфа-Банку Україна". У 2021 році між ними відбулася серія зустрічних угод. Greatford продав Etrecom кілька пакетів так званих LoanParticipationNotes (LPN), або облігацій участі в кредиті. Ці цінні папери випустила нідерландська E.M.I.S. FinanceB.V. Згодом Greatford мав викупити папери назад за умови, що Etrecom поверне папери, але цього не сталося.Kernel навмисно використав офшор Etrecom - цю кіпрську компанію можна назвати фінансовим серцем групи. Гроші від операцій з облігаціями LPN ніколи не мали потрапляти в Україну.Очевидно, зворотного викупу Greatford не здійснив. Але вихід із ситуації залишався. Через кілька років нідерландська E.M.I.S. мала погасити облігації, і гроші пішли б прямо на кіпрські рахунки Kernel. Але аграрну групу такий варіант не влаштував.Навряд чи для арбітражу вони обрали б Україну, суди якої славляться непрозорими й політизованими рішеннями. Значно більше шансів, що для розгляду дві кіпрські компанії оберуть Лондон чи Стокгольм.Саме так домовилися діяти EtrecomInvestmentsLimited і GreatfordLimited, коли підписували контракти. "Відповідачі... у своїх клопотанням про закриття провадження, зазначили, що відповідний спір не може розглядатися Господарським судом міста Києва в силу правових перешкод, визначених у п. 7 договорів купівлі-продажу, оскільки сторони цього договору визначили юрисдикцію судів Англії, як єдину можливу у випадку виникнення будь-яких спорів щодо умов відповідного договору", - йдеться в рішенні Київського господарського суду.Ось чому таким сюрпризом став позов Etrecom проти Greatford, поданий до Господарського суду Києва. Ніщо у відносинах між ними не стосувалося України. Так, багато років тому такі самі LPN-облігації пропонував своїм VIP-клієнтам "Альфа-Банк Україна". Клієнти преміального сервісу теж купували папери, випущені нідерландською компанією. Але ті операції не мали жодного стосунку ні до Etrecom, ні до Greatford. Не було жодної причини залучати SenseBank до розгляду.Kernel довелося б чекати до 2029 року, щоб отримати гроші за своїми паперами. Однак юристи групи знайшли спосіб пришвидшити повернення грошей. Для цього вони вирішили судитися в Києві, а співвідповідачем (крім Greatford) залучити державний SenseBank. Вони штучно прив'язали приватний транскордонний спір до української юрисдикції.Тому позиція суддів, які відмовили в розгляді позову одного офшору до іншого в Київському господарському суді, цілком виправдана. З погляду процесуального права суть цієї справи ніколи не стосувалася України. Тож чи існує реальна підстава для розгляду такого спору в Україні? Ні. Але чи було державний банк навмисно використано для створення формальної юрисдикційної прив'язки? Так.$39 мільйонів і SenseBankЯ отримав цифру 1,75 мільярда гривень, конвертувавши $39 мільйонів за поточним курсом. Саме такою була сума позову, яку Etrecom (офшор Kernel) хотів отримати від Greatford. Насправді в Greatford грошей немає, тому заплатити за нього мав співвідповідач за позовом - державний SenseBank.1,75 мільярда - це майже 11% поточного капіталу банку, який становить 15,82 млрд грн. Відтік такої великої суми - смертний вирок для будь-якого банку. Банк майже неминуче стає неплатоспроможним, отримує тимчасову адміністрацію, за якою майже гарантовано настає ліквідація.Ось чому вимогу майже на $39 млн до SenseBank не можна розглядати виключно як спір між приватними компаніями.Ключовий момент, на який варто звернути увагу, - ім'я власника. Колись SenseBank належав російській "Альфі". Якби так було й досі, судовий позов Kernel не був би вартий вашої уваги. Це був би суд між двома приватними структурами. Хіба що держава могла б запровадити в банку санацію, щоб не допустити суспільного резонансу.Однак у 2022 році НБУ перевів банк на особливий режим нагляду, а в липні 2023 року держава націоналізувала SenseBank. Відтоді банк належить не колишнім приватним акціонерам, а державі. А отже, його проблеми - це вже не проблеми власника, а проблеми уряду.Як з'ясувалося, SenseBank гостро потребує докапіталізації. Без вливання нових грошей у капітал він, згідно із законом, мав би отримати тимчасову адміністрацію. Однак статус держбанку надав йому, як свого часу "Ощадбанку" та "Укрексімбанку", особливі привілеї. Замість ліквідації SenseBank перейшов на особливу програму, головна мета якої - заробляти максимум прибутку і таким чином докапіталізувати себе самостійно.Саме цим, зокрема, влада пояснила переведення 90% потоків грального ринку під дах "Сенсу". Цим також пояснюється, чому особливий режим нагляду зберігся досі. У серпні 2026 року НБУ офіційно визнав, що в період з кінця 2022 по 2026 рік було ухвалено понад 100 рішень, які стосувалися саме SenseBank. Втім, навіть особливий режим не вберіг банк від скандалів, пов'язаних з обслуговуванням грошей грального бізнесу та проведенням сумнівних операцій. Але це інша історія.Така значна втрата означала б перехід державного банку до категорії проблемних з великою кількістю супутніх заборон на діяльність. Щоб не допустити такого розвитку подій, державі довелося б або терміново виділяти гроші з держбюджету (найімовірніше, випустивши цільові державні облігації, які різко збільшать держборг України), або переводити банк під тимчасову адміністрацію.Уявіть також здивування наших європейських партнерів, якби Україна заявила, що потребує додаткової фінансової підтримки. Ні, не на купівлю зброї, а на порятунок держбанку - адже він програв позов. Це означало б нові раунди переговорів із МВФ та ЄС як основними донорами, зміни в програмах, ухвалення нових бенчмарків і умов надання міжнародної допомоги.Ось чому судовий процес, розпочатий Kernel, - аж ніяк не прохідний. Економічний ланцюжок тут значно масштабніший: приватний транскордонний спір в інтересах Kernel вимога майже на $39 млн до SenseBank втрата коштів державного банку потенційна потреба в державній підтримці банку проблеми з ЄС і МВФ.Я вже мовчу про те, що з боку одного з найбільших агрохолдингів України це вкрай неетичний вчинок. Kernel міг би дочекатися погашення боргу від нідерландської E.M.I.S., але вигадав, як перекласти кінцевий ризик на державу. І все тому, що суди України іноді ухвалюють рішення, яких складно домогтися в Британії.Парадокс Greatford та SenseBankНе можу оминути увагою головний парадокс усієї історії.Зважаючи на державну важливість справи, слід було б очікувати подвоєної активності саме від юристів "Сенсу" та Міністерства фінансів.Однак на практиці все було зовсім інакше. У суді юристам Kernel протистояли радше юристи Greatford, яку пов'язують із колишніми власниками банку, ніж SenseBank чи Мінфіну. Останні поводилися напрочуд пасивно.Зокрема, юристи SenseBank і Мінфіну повністю ігнорували той факт, що судовий процес вела суддя Світлана Погрібна, відряджена до Київського господарського суду з Полтави. Я вже писав, що вона, ймовірно, має сильний конфлікт інтересів у цій справі. Наприклад, на попередньому місці пані Погрібна вже розглядала позови за участю Kernel, причому рішення за цими позовами можна назвати доволі сприятливими для агрохолдингу. Крім того, вона вже практично завершує кар'єру судді, а матеріальне становище її родини не найблискучіше. Що стосується позову проти Greatford, Kernel кілька разів подавав і відкликав його, доки автоматизована система розподілу не призначила на справу саме Погрібну. Зважаючи на все це, були підстави вважати, що розгляд позову Kernel проти SenseBank міг завершитися рішенням на користь агрохолдингу, а не банку.Звісно, компанія Greatford захищала передусім саму себе. Її приватний інтерес у цій справі об'єктивно збігся з майновим інтересом України. І все одно мені важко уявити Greatford у ролі захисника державних інтересів України. Компанія історично пов'язана з корпоративним оточенням колишніх власників банку. При цьому у вересні 2026 року Європейський Союз уже виключив одного з них з відповідного санкційного списку. Раніше Загальний суд ЄС (GeneralCourt) також скасовував санкційні акти щодо нього за окремі періоди, не знайшовши достатніх підстав для застосування відповідних критеріїв. Однак в Україні він досі перебуває під санкціями, а SenseBank у нього забрали. З огляду на це ситуація виглядає особливо дико.Але головне питання все ж інше - чому державні юристи спускали справу на гальмах?Що гріха таїти, у мене давно є своя версія того, що відбувається. Вона полягає в тому, що деякі люди в SenseBank могли переслідувати не інтереси банку, а власні. У цьому сенсі вони могли стати ситуативними союзниками Kernel.Нещодавно мені трапилося на очі інтерв'ю Василя Веселого, якого називали "смотрящим" за SenseBank. Він вважає, що кураторство над банком йому приписали несправедливо. Зокрема, пан Веселий заявив, що ніколи не впливав на наглядову раду і правління банку.Я не стверджую, що маю протилежні факти. Але тимчасова слідча комісія Верховної Ради на чолі з депутатом Ярославом Железняком повідомляла, з посиланням на Національне антикорупційне бюро України, що роботу наглядової ради та правління "Сенсу" курували далеко не лише члени уряду. Звісно, навіть це не доводить незаконної домовленості чи маніпуляцій "керманичів" банку на користь Kernel. Однак у мене не раз виникала підозра, що керівництво SenseBank у своїй роботі могло керуватися далеко не лише державним інтересом. Не можна виключати, що вони могли мати причини не заважати Kernel стягнути з банку $39 мільйонів.Ось ситуація, яка могла б підтвердити подібну версію. Я вже писав, що Київський господарський суд офіційно відмовив Greatford у відводі судді Світлани Погрібної, тоді як юристи SenseBank мовчали. Зрештою допомогло те, що про цей факт дізналися ЗМІ. Галас у медіа таки змусив Погрібну заявити самовідвід. Що ж до юристів SenseBank, то вони заявили відвід судді лише наприкінці липня. Це сталося через півтора місяця після того, як із такою самою вимогою до суду звернулися юристи Greatford (16 червня), і того самого дня (29 липня), коли суддя заявила самовідвід. Особисто мені такий збіг видався підозрілим, бо він виглядав як технічна операція. Можливо, юристи банку вже знали про намір судді заявити самовідвід і поспішили зберегти обличчя, подавши клопотання. Після чого їм відмовили, щоб задовольнити заяву самої Погрібної.Тому я припускаю, що з мовчазної згоди юристів держбанку суддя Погрібна справді могла б розглядати позов Kernel, якби не журналісти. Цілком можливо, що її рішення мало б для держави катастрофічні наслідки.Виходить, що публічність сама собою спрацювала як запобіжник судової системи. Вона зробила спірні процесуальні маневри видимими й змусила всіх учасників діяти в умовах посиленого суспільного контролю. В принципі, так і має бути. Коли за процесом починають стежити журналісти, простір для використання сумнівних процесуальних конструкцій суттєво звужується, а державні органи починають поводитися зібраніше. І все ж ситуація була на межі. Усе могло закінчитися доволі погано для бюджету України, що воює.Ось ще один дивний збіг. 29 вересня SenseBank звернувся до Київського господарського суду з проханням відмовити Kernel у розгляді справи, оскільки суди Англії мали щодо неї виключну юрисдикцію. Уже наступного дня Київський господарський суд задовольнив це прохання і при цьому встиг скласти доволі детальне обґрунтування на дев'ять сторінок щільного тексту - зазвичай таке пишуть кілька днів. Таким чином, між реєстрацією заяви "Сенсу" і судовим рішенням минув один день. Не знаю, як вам, а мені це виглядає як ще одне технічне рішення. Дуже схоже, що юристи банку подали клопотання, коли вже було в принципі відомо, що суд відмовить Kernel.До речі, я не скидаю з рахунків і того факту, що відбулися драматичні зміни в структурі управління SenseBank. Зокрема, 19 серпня після політичного скандалу було відсторонено від посади голову наглядової ради SenseBank Миколу Гладишенка, а голова правління банку Олексій Ступак отримав підозру. Через два тижні в межах гучного розслідування під кодовою назвою "Форест Гамп" Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав обом запобіжні заходи. Обидва залишаються на волі. Однак Олексію Ступаку суд призначив заставу 15 млн грн, а також зобов'язав носити електронний браслет, здати закордонні паспорти, не залишати Київ і не спілкуватися з іншими фігурантами розслідування. Миколі Гладишенку ВАКС призначив заставу 7 млн грн і той самий набір додаткових обмежень. Захист ексголови наглядової ради намагався оскаржити це рішення, але Апеляційна палата ВАКС залишила його в силі.Переконаний, ця різка зміна управлінських розстановок у керівництві SenseBank стала ще однією причиною, з якої судовий процес Kernel не склався. Звісно, питання про можливі причини пасивності юристів SenseBank залишилося без відповіді, але тепер це не так важливо.Як $39 мільйонів могли перетворитися на мільярдні збиткиНагадаю ще один важливий аспект позову Kernel (технічно - Etrecom) проти Greatford і SenseBank.Вони теж могли б спробувати стягнути гроші з SenseBank.Мені невідомий загальний обсяг випущених LPN, але, за чутками, це пів мільярда доларів. Натомість я багато писав про епізод з LPN, у якому бере участь група InvestmentCapitalUkraine (ICU), що належить Макару Пасенюку та Костянтину Стеценку.ICU - найвідоміша в Україні фінансова структура. Свого часу її співвласниками були ексочільниця НБУ Валерія Гонтарева та ексміністр енергетики Володимир Демчишин, а працював у ній ексголова НКРЕКП Дмитро Вовк. Їм приписували (не без підстав) обслуговування оточення двох президентів - Віктора Януковича та Петра Порошенка, а також можливі операції з росіянами та підсанкційними особами. Але в цьому кейсі вони цікаві тим, що володіють двома великими пакетами тих самих облігацій LPN. Уже тривалий час група ICU блокує реструктуризацію цих двох пакетів, вочевидь змушуючи дрібних партнерів продати їй свої папери з великим дисконтом. Вони чекають слушного моменту, щоб заробити на своїх паперах максимальний прибуток.Немає підстав стверджувати, що ICU вже підготувала позов, аналогічний позову Kernel. Припущу лише, що таке можливо. А от у чому я майже впевнений: юристи ICU миттєво скористалися б виграшем Kernel, щоб повторити успіх. Вони могли б виставити SenseBank рахунок на повну суму свого пакета. Те саме зробили б інші держателі. Потенційний обсяг претензій - мільярди гривень, а можливо, навіть доларів.Таким чином, якби конструкція Kernel спрацювала, йшлося б не про один виграний позов на $39 мільйонів. Довелося б говорити про ризик отримати величезну пробоїну спочатку в капіталі банку, а потім і в державному бюджеті. Звісно, паралельно виникло б безліч питань щодо прозорості, доброчесності та вразливості процесуальних механізмів в українському правосудді. Але це - вже потім.Проста відмова розглядати позов "коштує" значно більше, ніж $39 мільйонів. Рішення вийшло далеко за межі спору Etrecom, Greatford і SenseBank.Звісно, я поки не розумію, чому саме суд ухвалив таке рішення і що воно означає для подальшої долі вимог Kernel. Але сама історія вже створила вкрай позитивний публічний контекст.Судіть самі. Офшорна компанія одного з найбільших українських агрохолдингів намагалася стягнути майже $39 мільйонів з державного банку. Схоже, що в неї була заготовлена ефективна схема отримання грошей. Не виключено, що ця схема передбачала залучення судді та керівництва (формального чи неформального) одного з держбанків. Успіх цієї комбінації міг коштувати Україні багатьох мільярдів гривень. За дивним збігом обставин цьому протистояли структура, історично пов'язана з корпоративним оточенням колишніх власників банку, а також деякі українські ЗМІ. Їхніми спільними зусиллями вдалося зірвати чудовий план. Тепер розгляд, імовірно, переходить до Англії, а SenseBank уже не є стороною спору. Тим самим з-під удару виведено держбюджет.Хоча для стороннього спостерігача все виглядає як звичайне рішення Київського господарського суду.Загалом процес залишив по собі неоднозначне враження. Завжди дивно, коли державний інтерес захищають не відомі прізвища, потужні інституції, гучні санкції чи декларації про патріотизм, а цілком випадкові гравці. Реальне життя відрізняється від гасел і піару.