Оголошення

Внаслідок російського обстрілу 3 березня у Слобідському районі Харкова були пошкоджені житлові будинки. Снаряд влучив у покрівлю одного з них — дах зазнав значних руйнувань. У навколишніх будинках також зафіксували пошкодження. Наразі на місці працюють комунально-аварійні служби, які відновлюють дах.Після обстрілу комунальники одразу тимчасово закрили пошкоджені ділянки будинків, аби запобігти потраплянню опадів усередину. Тепер на місці тривають повноцінні ремонтні роботи.Комунальники працюють над відновленням пошкоджених дахів у межах програми поточного ремонту. Роботи проводять і на інших будинках, де після обстрілів або через зношеність виникли аварійні ділянки покрівлі.Фахівці підприємства щоденно виконують завдання з поточного ремонту та оперативно реагують на звернення мешканців.

Харківські шляховики розпочали відновлення дорожніх артерій міста після непростої зими. Насамперед увагу приділяють головним магістралям у районах Харкова — тим, якими щодня рухається найбільша кількість транспорту.Аби мінімізувати незручності для водіїв та громадського транспорту, дорожники проводять ямковий ремонт покриття. Роботи виконують оперативно, щоб якнайшвидше привести дороги до належного стану.Ось як ці роботи тривають у Новобаварському районі Харкова.З приходом весни дорожники не лише ремонтують покриття, а й активно наводять лад на міських вулицях. Після зими дороги та тротуари очищають від піску та бруду, які накопичилися протягом холодного сезону.

Харківські комунальники щодня тримають місто в порядку — попри обстріли, руйнування та небезпеку. Вони першими ліквідовують наслідки «прильотів», прибирають вулиці, ремонтують будинки та відновлюють інфраструктуру. Напередодні професійного свята — Дня працівників житлово-комунального господарства — у Харкові почали вітати тих, завдяки кому місто продовжує жити.Першими приймали вітання за свою щоденну працю комунальники Шевченківського району. Адже кожен із них щодня робить свою справу, щоб місто залишалося чистим, безпечним і зручним для життя.Для працівників комунальної сфери Шевченківського району виступив музичний гурт «Кориця», який створив теплу атмосферу та подарував гостям свята гарний настрій.Привітання лунали і для працівників комунальної галузі Основ’янського та Київського районів. Саме ці люди щодня дбають про житлові будинки, двори, дороги й інфраструктуру міста, адже кожен із них робить свій внесок у спільну справу — підтримку Харкова.Кращим працівникам сфери житлово-комунального господарства міський голова Ігор Терехов вручив почесні грамоти Харківської міської ради, виконавчого комітету міськради та подяки міського голови — за віддану працю, професіоналізм і щоденний внесок у життя міста.На завершення святкового заходу на комунальників чекав справжній сюрприз. Для них підготували яскраве концерт-шоу «Хто ти, Мюзикл?» від музичного незалежного театру «057». Артисти подарували глядачам емоційний виступ, наповнений музикою, танцями та щирими емоціями.

Вероніка — багатодітна мама, переселенка з Донеччини, запрошує до своєї тимчасової оселі — кімнати в гуртожитку. Тут вона мешкає разом із мамою та трьома доньками після чергового обстрілу Харкова.Раніше родина жила у п’ятиповерхівці, в яку влучила російська ракета, вщент зруйнувавши цілий під’їзд. Загинули люди, багато поранених. Її родині, каже Вероніка, пощастило — усі залишилися живими.Жінка розповідає: у квартирі вибиті всі вікна. Саме житло ще стоїть, але жити там вже небезпечно. Будинок визнали аварійним, і що з ним буде далі — невідомо.Вероніка каже: стіни вціліли, але майже все, що було в оселі, — розтрощено. До квартири дозволили зайти лише разом із рятувальниками, щоб забрати особисті речі та те, що особливо дороге серцю.П’ятирічна Тетяна показує врятовані іграшки. А її мама згадує, як родина опинилася у Харкові.Навіть за короткий час, каже жінка, родина встигла полюбити Харків усією душею.Тут вони орендували житло, будували плани й сподівалися, що нарешті зможуть жити спокійніше. Але тієї ночі все змінилося.Жінка каже, найбільше хвилювалася за донечок — вони дуже злякалися.Минають дні після тієї трагічної ночі, але родина й досі оговтується від пережитого.Тринадцятирічній Альоні досі важко згадувати ті події.Дівчинка мріє про мирне життя: друзів, школу, свята. Наразі вона, як і її сестра, навчається онлайн, але дуже хоче повернутися до звичайного навчання.Вероніка каже, що вдячна місту за підтримку. Родині надали тимчасове житло й допомогли з найнеобхіднішим.Попри пережитий страх і втрату дому, родина намагається оговтатися після тієї ночі. І мріє лише про одне — щоб діти більше ніколи не чули звуків війни.